Слава Україні! Шана ветеранам!
Зустріч у квітні 2014р.
Ветерани…. Слово, яке таїть в собі горе, сум
і, водночас, гордість. Саме ветеранам, яких
залишилось дуже мало, ми завдячуємо своїм сьогоднішнім життям.
В нашому селі залишився один ветеран, який
народився і проживає поруч з нами, і певний час працював завгоспом у школі.
Жук Іван Романович – житель села В.Мидськ.
Народився 10 січня 1925 року історії . Він завітав у навчальний заклад на
зустріч з учнями та вчителями. Повідав цікаві і зворушливі історії свого життя.
«Потрапив на фронт у 19 років. До того часу
батьків і трьох братів вже не було, так як їх спалили німці. З листопада 1943
року. На війну було йти страшно, але опинившись там, страх зникає і з’являється
бажання вижити. На фронті витримав голод, холод, прийшов до самого Берліна і ні
разу не захворів. Прийшов тяжкий бойовий шлях. Був рядовим. В бій ішов з
гвинтівкою, пізніше з кулеметом. Дивізія проходила через Литву і першою ввійшла
в Прусію. Ми визволяли місто за містом. Брав участь у визволенні міст : Каунас,
Інсенбург, Черняковськ, Пальмнікін (колишня назва), Ельбінг, Пілава,
Кеннінгсберг. Мав поранення в ногу та
контузію, через що і повернувся додому після перемоги над фашистами. До Берліна ішли 20 км. Перемогу
саме там і зустріли. В той час я був на варті і почув чергу кулеметних
пострілів. Не розуміючи, що сталось пішов спитати. З’ясувалося, що так
сповістили про Перемогу, інші солдати підпалили старий гараж і передали далі цю
новину.»
Іван Романович дуже любить дітей і з радістю погодився зустрітися з учням. Був
зворушений, що діти, односельці цікавляться подіями ВВв. Бо це свідчить що всі
хочу миру і спокою для нашої держави. Адже саме сучасні події в Україні все
частіше викликають спогади у ветеранів у ветерана пов’язані з війною 1941 –
1945 року.
Іван Романович, як і всі люди в Україні
сподівається, що зовсім скоро запанує мир над нашою Україною.
Слава Україні, допоки є люди, які захищали
та здатні захищати рідну землю від ворога.
Немає коментарів:
Дописати коментар