"Використання активних форм і методи роботи на уроках історії та правознавства"

Проблемна тема: 

"Використання активних форм і методи роботи на уроках

 історії та правознавства"

Актуальність теми

   Становлення України як правової, демократичної соціальної  держави передбачає високий рівень правової культури кожного громадянина і сус-пільства в цілому, яка тісно пов’язана із загальною культурою суспільства, ґрунтується на її засадах, слугує відображенням її розвитку. Разом з полі-тичною, моральною, естетичною культурою вона складає єдине ціле – соціальну культуру суспільства. Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії.

   В умовах розбудови незалежної демократичної правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді. Перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації. Змінилася режисура уроку. Учні співпра-цюють у діалозі з вчителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають під керівництвом вчителя той матеріал, що закріплений науковими знаннями.

    Ще Я.А.Каменський зазначав: «Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають». Це твердження не втратило своєї актуальності і сьогодні.

   Ефективність процесу навчання значною мірою зумовлена методами його реалізації. Оскільки головною метою навчання демократії у школі є вироблення в учнів навичок брати участь у суспільному житті та впливати на його хід, то значною мірою воно повинно відходити від традиційної форми викладання. Тому, поряд із традиційними методами викладання, доцільно використовувати новітні — що ґрунтуються на таких засадах:

        Формування у процесі навчання цінностей громадянського суспільства та позитивного ставлення учнів до них.

         Забезпечення взаємозв'язку між методами викладання i практикою громадянознавства через створення мікроклімату у школі, який ґрунтується на принципах співробітництва, справедливості, демократичності, дотримання прав людини тощо.

   Поглиблення розвитку кооперації в умовах навчально-виховного процесу на рівнях «учень — учень», «учень — учитель».

     Використання активних та інтерактивних методів навчання, що забезпечує залучення учнів до постановки питань, дослідження проблем, процесу формулювання рішень.

        Вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу різних поглядів.

        Залучення учнів до процесу розв'язання суспільних проблем через зміну особистої поведінки, активної участі у громадському житті на місцевому piвнi.

    Вирішальне значення у розумовому розвитку дитини відіграє цілеспрямоване навчання учнів, у ході якого вони оволодівають знаннями, вміннями та навичками. Для розумового розвитку учнів важливо не тільки формування фонду знань, але й своєрідних розумових прийомів, операцій, добре відпрацьованих та закріплених, які можна віднести до розряду інтелектуальних умінь.

   Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації - створити в класі творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини.

  Я давно усвідомила, що викладання  в школі сьогодні вимагає від учите-ля творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів наоч-ного матеріалу, перенесення акценту викладання на цілеспрямоване навчання, тобто на визначення структури і змісту навально – пізнавальної діяльності учня.

   Досвід моєї роботи показує, що монологічні підходи у висвітлені  навчального матеріалу уже не стимулюють учнів до активного сприйняття понятійного апарату, не розвивають мислення та уяву, не прищеплюють навички роботи з додатковою літературою.

    Сьогоднішнім учням потрібен зовсім інший темп викладання: потрібні ділові і рольові ігри, проблемні групи, різні активні форми навчання, які вже давно успішно застосовуються в багатьох країнах світу. Ці завдання повною мірою вирішують активні форми і методи навчання, які мають ряд переваг серед інших методів.  Учитель   основну мету своєї роботи з учнями повинен вбачати в тому, щоб не тільки ознайомити їх з основами теорії   , а й розвивати  критичне мислення, вміння спілкуватися, брати участь у суспільному житті.

  Основна ідея досвіду – залучення учнів до самостійного пошуку розв’язання   проблем на основі отриманих знань для усвідомлення ними сутності і соціальної значущості правових явищ, що сприятиме формуванню правової культури.

Науково – теоретичне обґрунтування досвіду.

  Впровадження в навчальний процес методів активного навчання розглянуто Є.Голантом, А.Вербицьким, М.Новиком, Т.Ремех, А.Смолкіним, О.Пометун, Ю.Ємельяновим, Ю.Бабанський, І.Лернером, А Матюшкіним, М. Махмутовим, В. Рибальським, П.Щербанем. За І.Лернером, до активних методів відносяться частково пошуковий  чи евристичний, проблемний і дослідницький. Хоча учні в цьому випадку більш активні, основною формою діяльності часто залишається монолог. Спочатку педагог у монологічній формі здійснює передачу знань учням, а потім останні повертають йому ці знання, шляхом монологічних відповідей. Інколи навчання відбувається у діалозі вчителя і учня, шляхом бесіди, однак викладач виступає як своєрідний полюс, навколо якого концентрується вся комунікація учасників процесу навчання.

  Отже, активні методи навчання значно поліпшують запам’ятовування мате-ріалу, сприяють його ідентифікації та цілеспрямованій практичній реалізації. Саме вони дозволяють зробити навчальний процес більш результативним.

  Технологія активного навчання – це така організація навчального процесу, при якій неможлива неучасть в пізнавальному процесі: кожен учень або має певні рольові завдання, в яких він повинен публічно прозвітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставленої перед групою пізнавальної задачі.

  Така технологія включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяль-ність учнів, утягують кожного з них у розмову і поведінкову активність і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного знання кожним учнем.

 Технологія реалізації науково – методичної теми.

  Активна модель навчання, для мене, передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну діяльність i самостійність учнів. Учень виступає суб'єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем та іншими учнями. Такий спосіб навчання сприяє сприйняттю та усвідомленню учнями нового матеріалу на відтворювальному i частково перетворювальному piвнi, що забезпечується  в пpoцeci виконання ними пізнавальних завдань відповідного типу: «Доведітъ...», «Дайте визначення...», «Розв’яжіть…», «Проаналізуйте», «Наз­віть...», «Пояснітъ...», «Обгрунтуйте...», «Порівняйте...». 

  При використанні подібних завдань помічаю, як в учнів виробляється певне ставлення до процесу пізнання. Учні переживають пізнання як позитивне явище, якщо забезпечується задоволенням їхньої пізнавальної потреби й розвивається субособистість: «Я — знавець». Внаслідок цього школярі прагнуть до нових знань i сприймають пізнавальну діяльність як спосіб самореалізації, розвивається їх пошукова активність. Розвиток пошукової активності як якості особистості дуже важливий, оскільки сприяє адаптації людини до життя, допомагає ефективно долати труднощі.

  Якщо учні систематично переживають на уро­ках прагнення до пошуку, то в них закріплюється й розвивається пошукове ставлення до дійсності, сутністю якого є активна дія на ситуацію інтелектуального ускладнення: «хочу розв'язати, знайти, порівняти, визначити, узагальнити...». У процeci роботи діти розвивають уміння шукати й приймати рішення, а це є головним завданням творчо-пошукової та дослідницької діяльності на уроках. 

У своїй роботі я спираюсь на три рівні активності:

1.Активність відтворення – характеризується прагненням учня зрозуміти, запам’ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування за зразком.

2. Активність інтерпретації пов’язана з прагненням учня збагнути сенс досліджуваного, встановити зв’язки, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах.

   3. Творча активність – припускає спрямованість учня до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивний прояв пізнавальних інтересів.

Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх основі закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодіванні знаннями.

  Використовуючи активні методи, перед навчанням ставлю нові завдання: не тільки дати учням знання, а й забезпечити формування та розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, умінь і навичок самостійної розумової праці. Виникнення нових завдань обумовлено бурхливим розвитком інформації. Якщо раніше знання, отримані в школі, могли служити людині довго, іноді протягом  усього його трудового життя, то  в століття інформаційного буму їх необхідно постійно обновлювати, що може бути досягнуто головним чином шляхом самоосвіти, а це вимагає від людини пізнавальної активності та самостійності.

   Під пізнавальною самостійністю розумію прагнення і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до вирішення завдання, бажання не тільки зрозуміти засвоювану навчальну інформацію, а й способи добування знань; критичний підхід до суджень інших, незалежність власних суджень.

   Технологія активного навчання включає в себе методи, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів, утягують кожного з них у розумову і поведінкову активність, і спрямована на усвідомлення, відпрацювання, збагачення і особистісне прийняття наявного значення кожним учнем. Тому широко застосовую проблемні ситуації, навчання через діяльність, дослідницькі методи, групову і парну роботу, ділові ігри, драматизацію, театралізацію, творчу гру «Діалог», «Мозковий штурм», метод проектів, «Круглий стіл», «Обговорення в колі», «Гронування» дискусію, методи подив, діалогу, метод евристичних питань, ігрове проектування, імітаційний тренінг, організаційно – ділові ігри, організаційно – розумові ігри, дискусія та інші.

  Після того, як був ретельно відібраний матеріал, приступаю до вибору методів його вивчення на уроці. Досвід показує, що вони мають відповідати таким принципам:

1.     Вчитель є рівноцінним партнером спілкування.

2.     Учні є такими ж рівноцінними партнерами.

    Планую уроки так, щоб учні мали можливість самостійного пошуку у на-бутті нових знань. А за допомогою інноваційних методів вони формують уміння та навички класифікувати й узагальнювати матеріал, робити вис-новки.

 Сприяють активному засвоєнню знань уроки – семінари, уроки – рольові ігри, уроки – подорожі, уроки – ігри «Що? Де? Коли?», уроки –брейн  – ринги, уроки – вікторини, уроки –КВК, міні – вистави та інше. Такі уроки  я  часто використовую у своїй роботі.

   На уроках намагаюся створити ситуації, на яких учень зможе:

–  захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися набутими знаннями;

– ставити питання вчителю, товаришам, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання;

–     рецензувати відповіді товаришів, інші види роботи, вносити корективи;

– допомагати товаришам у виконанні колективних та індивідуальних творчих робіт.

   Як свідчить особистий досвід, найефективніше перевірити знання фактів, понять, термінів, вдається на уроці  типу «Брейн -ринг». За результатами гри можна зробити висновок, щодо рівня підготовки учнів з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення. Такі уроки цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале рішення. Вони активізують пізнавальні можливості школярів, виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності. 

  Рольова гра допомагає учням здійснити перехід від засвоєння матеріалу на репродуктивному рівні до репродукування ідей. Рольова гра та інсценіза-ція виховує потребу знати, щоб не опинитися поза грою.  

   Отже, як бачимо, ігри вже зайняли своє місце в методиці викладання суспільних предметів. Використання ігрових моментів може бути складовою якогось етапу уроку, або самостійним етапом, або окремим уроком. Досвід показує, що з великим зацікавленням учні розв’язують і складають  історичні кросворди, чайнворди, ребуси, головоломки, вікторини.

              Підготовка доповідей та повідомлень входить до переліку основних вмінь школярів. Однак не секрет, що такі виступи викликають певні труднощі в учнів, вимагають від них великої пошукової роботи. Протягом уроку – семінару, на якому в основному і використовуються доповіді і повідомлення, учні вчаться точно формулювати свою точку зору, логічно розмірковувати, добирати докази, керувати своїми емоціями, бути толерантними до позицій інших. 

   Цікавими для учнів є заочні подорожі, творчі роботи, виконання яких пов’язане не тільки з виступом, а й показам результатів дослідження. Популярним останнім часом став інтерактивний вид роботи евристична бесіда в результаті проблемної ситуації або, як її тепер називають «Мозковий штурм». 

   Цей діалог між учителем та учнями активізує творчі здібності учасників бесіди під час колективних висувань ідей та формувань контрідей.

Кожна із форм і методів навчання має як і свої переваги, так і недоліки. Проте добре їх поєднання створює сприятливі умови для активізації пізнавальних можливостей учнів.

    Для глибшого засвоєння навчального матеріалу використовую таку форму роботи, як інтерв’ю. Вивчаючи певні теми, даю завдання взяти інтерв’ю у певних осіб.

  Досвід показав, що їх ефективність залежить від цілей і завдань конкретного заняття, особливостей змісту навчального матеріалу, рівня сформованості навчальної діяльності учнів.

Висновки

  З досвіду роботи, я прийшла до висновку: активне мотивоване оволодівання учнями системою знань і способів діяльності визначається значною мірою тим, як вчитель організовує їх навчальну діяльність, які її структура і характер.

  Серед форм i методів активної моделі навчання, на мою думку,  найбільш продуктивними є: дискусія, складання тез, відкриті завдання з розгорнутою відповіддю, написання наукових робіт, рольові ігри, розв’язання проблемних ситуацій, конспектування, повідомлення. 

   Перевага всіх розглянутих мною методів технології активного навчання очевидні. Розумне і доцільне використання цих методів значно підвищує розвиваючий ефект навчання, створює атмосферу напруженого пошуку, викликає в учнів і вчителя масу позитивних емоцій і переживань.

   Технологія активного навчання – це навчання, відповідне силам і можли-востям школярів. Переслідуючи освітні цілі, активні методи навчання впливають в комплексі на особистість дитини, впливають на розумовий розвиток.

   Апробація ділових, дидактичних ігор «круглого столу», методів подиву, успіху та інших показала ефективний вплив активних методів навчання на розвиток і виховання школярів.

Активні методи сприяли кращому засвоєнню знань з розвитку зв’язного мовлення, ознайомлення з оточуючим, розвитку математичних уявлень. Діти розвивали увагу, вміння швидко зметикувати, виконати завдання, точно відповісти, проявити кмітливість.

Отже, можна сформулювати найважливіші аспекти використання  активних методів навчання:

  використовувати активні методи навчання і виховання в педагогічному процесі; 

     включати в навчальні заняття проблемність;

 керувати формуванням і розвитком індивідуально –психологічних особливостей учнів;

  залучити учнів у постійну діяльність: відповідають,  аналізують, міркують, оцінюють, виділяють головне;

        організовувати співпрацю і кооперацію;

        організовувати колективну взаємодію;  

  змінити модель вчителя: співорганізатор, партнер, інтер-претатор, консультант (традиційно –організатор, інформатор, консультант);

   дотримуватися єдності і узгодженості вимог до поведінки учнів в організації їх навчальної діяльності.

  Отже, використання активних форм і методів навчальної роботи активізує розумову діяльність школярів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває історичне мислення, вміння та навички, допомагає проявити особисте «Я».

   Застосовуючи на уроках активні методи навчання, потрібно прагнути підготувати дітей до участі у громадському житті. Виховуючи в них почуття впевненості у собі, у своїх діях і, разом з тим, критичне ставлення до своєї особистості, намагатися формувати у них повагу, толерантне ставлення до людей.

Бібліографія

1.  Активні та інтерактивні технології навчання [Текст] // Віхи століть.  – 2004. – № 4. – С. 48-74.

2.  Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. Дидактичний словник-довідник. — Запоріжжя, 2002.

3.   Левітас, Ф. Л. Методика викладання історії [Текст] : практикум для вчителя / Ф. Л. Левітас, О.О. Салата. – Харків : Основа, 2007.

4. Мокрогуз, О. П. Інноваційні технології на уроках історії / О. П. Мокрогуз. – Харків.  Основа, 2007

5.  Нестеренко Т., Богданова О. Методика інтерактивного навчання на уроках правознавства і історії України // Історія України. – 2003. - №13.- квітень.

6.Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006.